Місячний П’єро

«П’єро, я розучилася сміятись! Відблиск світла потонув у сльозах…»

«Молитва за П’єро», №9 циклу

Місяць, ніч, П’єро (відомий персонаж італійського театру дель арте) – ці образи були невід’ємними в романтичному мистецтві. Та в творчості австрійського композитора Арнольда Шенберга вони отримали кардинально інше втілення, ставши символами страху, холоду та смерті.

Цикл «Місячний П’єро» – один із найяскравіших зразків експресіонізму в музиці. Композиція атональна. Складається із 21 поеми, написана для вокаліста та інструментального ансамблю. Кожен з номерів декламується солістом у техніці «шпрехштімме» (нім. – Sprechstimme), яка являє собою проміжну ланку між співом та мовою.

Олена Кравець (скрипка):

Для мене музика Шенберга є новою, і взагалі вся музична мова експресіонізму кидає виклик моєму звиклому естетичному сприйняттю музики. Цей твір максимально «незручний», щоб почати сприймати його як належне потрібно залишити весь свій слухацький і виконавський досвід за дверима репетиційної. І я б дуже хотіла подивитись на обличчя виконавців і слухачів «Місячного П‘єро» в 1912, в рік прем’єри, якщо навіть зараз у 2020 ця музика викликає у нас такий широкий спектр емоцій.

Тарас Гамар (кларнет):

«Місячний П’єро» Арнольда Шенберга на мою думку – це своєрідний театр абсурду…

Максим Римар (віолончель, авторський переклад):

«Для мене це буде перше виконання цього твору, тому учать у цьому проєкті є цікавою, а також відкриває нові музичні горизонти.

Якщо не заходити далі ніж за назву твору, то можна подумати, ніби цикл повідає нам історію про добре відомого, звичного для всіх П’єро – меланхолійно-песимістичного персонажа. Але, вчитавшись в вірші А. Жіро, стає очевидним — його П’єро з часом стає навіть жорстоким і в сучасному зрізі суспільства є ближчим по характеру до всім нам відомого голлівудського персонажу Джокера. Музика особливо гостро підкреслює складний психотип головного героя, його внутрішні протиріччя та бажання».

Лілія Нікітчук (вокал):

Виконати «Місячного П’єро» – це виклик для вокаліста. Адже тут мова іде не зовсім про спів, а саме про стиль виконання, який виник на початку XX століття – Шпрехштімме (нім. – Sprechstimme), що в перекладі означає «розмовний спів». Це чи не найвідоміший і найяскравіший твір цього жанру.

Відмова від тональної вокальної логіки відкриває інші горизонти та можливості перед виконавцем. Щось в цьому є від драматичного театру. «Місячний П’єро» – це мелодрама, вокальний цикл і, як модно тепер казати, – моноопера. І хоч пройшло від першої прем’єри понад сто років, цей твір досі є аванґардним для ширшої публіки та виконавців.

Зі слів Антона Веберна, реакція публіки на прем’єрі була змішаною: частина аудиторії сміялася та освистувала, але в кінці це був неочікуваний успіх. Великої критики зазнали тексти й були прозвані богохульними, на що Шенберг відповідав: «Якби була традиційна музична лінія, ніхто б текстів не зрозумів, а вийшов би з залу насвистуючи гарну мелодію». І ще відомим є такий факт, що перед прем’єрою в Берліні у 1912-му році в автора з виконавцями відбулося сорок репетицій. Це і не дивно, адже направду твір є дуже складним до виконання.

Ірина Кірчанова (фортепіано):

Почувши колись вперше «Місячного П’єро» мені багато що було незрозумілим, навіть дещо лякаючим. З часом все більше і більше прагнула відкрити для себе таємниці твору, вникнути у весь калейдоскоп характерів і станів Героя. Виникало багато питань. Хто ж насправді це? Адже це вже далеко не той П’єро, якого ми уявляємо і знаємо з казкового світу. Для мене цей твір – суцвіття настроїв, дуже гострих емоцій, які часом переходять у крайнощі, кардинально протилежних станів. Це оповідь Персонажа. Здавалося б, такого милого, тендітного, казкового Поета. Так, його любить публіка, але він одинокий у всій цій яскравій круговерті життя, самотній серед натовпу, різноманітні перипетії та власні емоції відображаються в його пронизливому душевному крикові, меланхолійному спогляданню, або ж навпаки – в їдкому сарказмові та жорстокості. Але зате в нього дуже гострий розум, велика чутливість до усього й багатий світ. Проте цей світ тільки його, тільки власний. Уся раптова зміна настроїв, багатство почуттів, настроїв і станів яскраво виражена в музиці й багатогранно відкриває перед нами цікавого, але дуже складного психологічно Персонажа.

Вперше так близько відкриваю для себе «Місячного П’єро» й вперше виконуватиму. Це напрочуд цікава, а також надзвичайно складна робота. Я щаслива, що моя ідея втілити проєкт в життя знайшла однодумців, я дуже вдячна Богдану Сегіну, який підтримав мою ідею, а також кожному, хто відгукнувся на моє прохання й долучився! Особливістю нашого виконання стане мова. Переклад з німецької на українську мову зробив Максим Римар. Вважаю, що це була пречудова ідея М. Римара й Л. Нікітчук!

Виконавці:

• Лілія Нікітчук, вокал /UA/
• Наталя Кожушко-Максимів, флейта & флейта-піколо /UA/
• Тарас Гамар, кларнет & бас-кларнет /UA/
• Ірина Кірчанова, фортепіано /UA/
• Олена Кравець, скрипка /UA/
• Сергій Гаврилюк, альт /UA/
• Максим Римар, віолончель /UA/
• Роман Кресленко, диригент /UA/

Програма:

• Арнольд Шенберґ (AT / 1874-1951). «Місячний П’єро» («Тричі сім поем з «Місячного П’єро» Альберта Жиро») мелодрама для голосу та інструментального ансамблю, тв.21 (1912)

(переклад українською Максима Римара)

Водночас відбуватиметься онлайн-трансляція події на Youtube-каналі Львівської національної філармонії, яка буде доступна для перегляду виключно під час події.

Фестиваль організовує ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ Львівська національна філармонія